Блог вчителя-логопеда: Порушення слуху

Порушення слуху – вирок чи особливий стан?

Порушення слуху – не привід для розпачу, а глухота – не вирок, винесений дитині природою. Адже тисячі нечуючих людей живуть повноцінним життям, діти зростають розумними, вихованими і щасливими, юнаки і дівчата отримують освіту та обирають професію, влаштовують особисте життя. Це своєрідний виклик долі, випробування, яке слід прийняти мужньо, щоб своїми страхами та пригніченістю не нашкодити настрою, самоусвідомленню дитини як повноцінного члена суспільства, своєрідної і самобутньої особистості. Відомо чимало прикладів, коли глухі люди досягали високого соціального статусу, добре опановували словесне мовлення, навіть іноземні мови.

Що таке порушення слуху?

Втрата слуху у ранньому віці впливає на перебіг психічного розвитку дитини і призводить до виникнення низки інших порушень. Насамперед, порушення слуху негативно позначається на розвитку мовлення дитини, перешкоджає нормальному формуванню словесного мислення, порушує процеси пізнання довкілля. Спостерігається безпосередня залежність розвитку мовлення від ступеня втрати слуху.

Глухі діти не в змозі самостійно навчитися говорити. Діти зі зниженим слухом самостійно накопичують словниковий запас, але він є невеликим, а вимова не досконалою.

Чому потрібно перевіряти слух у дитини?

У батьків, зазвичай, виникають сумніви щодо стану слуху у дитини, якщо вона не реагує на звуки іграшок, радіоприймача, телевізора, не озирається, коли її кличуть і вчасно не навчається говорити. Втім, досить часто, батьки довго не помічають ознак порушення слуху.

Щоб переконатися у тому, що дитина добре чує – потрібне спеціальне обстеження. Проводити його і робити висновок про стан слуху може тільки спеціаліст.

Якою мовою спілкуватися і навчати?

Це питання постає перед батьками одразу після того, як з’ясовується, що у дитини порушений слух. З часів, коли було розпочато колективне навчання дітей з порушеннями слуху і до сьогодні співіснують педагогічні системи, які відрізняються використанням тих чи інших засобів спілкування. Одні віддають перевагу жестовій мові, інші – словесній, треті – вважають за доцільне поєднувати словесну і жестову мову у процесі навчання і побутового спілкування. Сьогодні на зміну спільним для всіх дітей з порушеннями слуху педагогічним системам приходить індивідуальний добір прийомів, методів, засобів, у тому числі мовленнєвих.

Як спілкуватися з дитиною?

Правильно організоване спілкування має надзвичайно великий навчальний і виховний потенціал. Спілкування – безцінне джерело мовленнєвого розвитку дитини з порушенням слуху. Щоб ним скористатися важливо пам’ятати, що:

1. Щоб розвивалося словесне мовлення дитини з порушенням слуху, з нею необхідно постійно спілкуватися.

2. Словесне мовлення дитини потрібно формувати під час спілкування у спільній діяльності: під час виконання побутових дій, режимних моментів, малювання, ліплення, конструювання, гри.

Першочергове завдання батьків дитини з порушенням слуху – навчити малюка наслідувати дії дорослого, усвідомлювати свої дії, гратися, дотримуючись правил гри.

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

Розвиваємо слух. Розвиток слухового сприймання відбувається за такими напрямами:

1. Визначати є звук чи немає.

2. Визначати звідки чується звук (напрямок звучання).

3. Визначати кількість звучань.

4. Розрізняти гучне й тихе звучання.

5. Розрізняти різні немовленнєві звучання оточуючого світу.

6. Сприймати та розрізняти на слух та на слухо-зоровій основі мовленнєві звуки, склади, слова, словосполучення і короткі речення.

Розвивати слух дитини варто у процесі гри, застосовуючи різні варіанти вправ. Кожне завдання, в якому використовуються немовленнєві звуки, потрібно розпочинати з показу дитині предметів, що звучать, та демонстрації того, як звучить предмет. Наприклад: показати барабан, потім постукати паличками по барабану та дати постукати дитині. Завдання варто урізноманітнювати використанням нових для дитини предметів та способами виконання завдань (із зав’язаними очима, за спиною дитини, із заплющеними очима, очима, закритими долоньками). Мовленнєвий матеріал (звуки, склади, слова, словосполучення, речення), який дається дитині для сприймання та розрізнення, має бути знайомий дитині. Це ті звуки, які вже вчили з дитиною, слова, які використовуються у повсякденному житті, вивчалися на заняттях, значення яких зрозуміле їй. Виконання завдань зі сприймання та розрізнення мовленнєвих звуків має специфіку, порівняно з роботою з не мовленнєвим матеріалом. Під час роботи з розвитку слуху з використанням звуків, складів, слів, словосполучень, речень варто віддавати перевагу одночасному слуховому і зоровому сприйманню. Тому вправи зі сприймання, впізнавання та розрізнення мовленнєвих звучань радимо виконувати так, щоб дитина не заплющувала очі. Потрібно звертати увагу дитини на обличчя дорослого, показати як під час промовляння рухаються губи, яке положення займає язик, вказати на відстань між зубами тощо. Промовляти потрібно чітко, голосом нормальної сили, без надто демонстративної артикуляції та голосного

Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами: Навчально-методичний посібник у 9 книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К., 2010. – 363 с.

Одночасне сприймання на слух та з допомогою зору допоможе дитині зорієнтуватися у мовленні, навчитися використовувати для сприймання мовлення одночасно і слух, і зір. Важливо правильно підібрати відстань, з якої дитина сприйматиме звучання. Оскільки діти дуже різняться за станом слуху, універсальних рекомендацій щодо відстані від джерела звуку до дитини не може бути. „Робочу” відстань потрібно встановити практично. Дорослий спочатку знаходиться на мінімальній відстані від дитини, потім відходить далі, ще далі. Відстань, з якої дитина сприймає звуки, поступово від заняття до заняття збільшується. Необхідно враховувати, що відстань до джерела звучання за спиною дитини має бути меншою, ніж спереду від дитини.